postheadericon Для Вас, батьки

Булінг у дошкільнят і в початковій школі

Олена Жупанова розглядає випадки цькування серед малюків і пояснює, як можна цьому запобігти.

Щойно тема розмови стосується булінгу, відразу уявляється середня та старша школи, а особливо, підлітки, які не вміють контролювати власні емоційні реакції. Через це усі внутрішні невирішені психологічні проблеми перетворюються на агресію. Але цькування може стосуватися не тільки старших дітей, але й молодших.

Олена Жупанова, тренерка Української асоціації дитячих центрів України та вчителька англійської мови, на своїй сторінці у Фейсбуці детально характеризує явище булінгу у дошкільнят і в початковій школі.

Я працюю з дітьми від 2 до 10 років. У віці від 4-5 років такі ситуації вже можуть виникати. Булінг у дошкільнят/молодших школярів не є таким вираженим, як у старших дітей. Я би назвала це перед-булінгом. Тобто ситуації, які, якщо їх не зупинити, можуть згодом розвинутися у справжнє цькування.

Пані Олена називає такі  ознаки булінгу: 

 ♦ Періодичність
 ♦ Спрямованість проти конкретної дитини – «жертви»
 ♦ Наявність «агресора» і «спостерігачів»

У дітей молодшого віку це відбувається час від часу.

 ♦ Виключення однією дитини з гри, або постійне надання їй другорядних ролей в рольовій грі:
«Ми з Вікою не дружимо»,
«Ми будемо сім’я, а ти — наша собачка. Чекай нас тут, нікуди не ходи».

 ♦ Дружба групою «проти» когось

 ♦ Переказування «секретів» про дитину, тобто плітки. Діти називають це «намовляти на когось»:
«Я з вами не буду дружити, ви на мене намовляєте».

 ♦ Дражнилки, смішні і принизливі прізвиська

 ♦ Фізична агресія — штовхання, биття, смикання за волосся чи одяг тощо.

Як не дивно, фізичну агресію зупинити і проговорити мені найлегше. Тому що переважно всім, навіть найменшим, зрозуміло, що битися – це погано, а дорослі одразу звертають на це увагу.

Пані Олена підкреслює, що діти НЕ РОЗУМІЮТЬ, що роблять щось неправильне. Це важливо пам’ятати дорослим, які поруч з дітьми.

 Які є методи боротьби? 

♦ негайне реагування, якщо ситуація відбувається прямо зараз;
♦ профілактика виникнення таких ситуацій.

Негайне реагування:

  • зупинити те, що відбувається, словами: «Стоп! Ми так не робимо. Ми не називаємо інших діток образливими словами. Від цього їм і мені стає сумно»;
  • підтримуємо «жертву» вербально, чи легко обіймаємо;
  • заохочуємо дітей-«спостерігачів» підтримати жертву;
  • не виголошуємо довгих лекцій про те, що так робити не можна. Це сприяє повторенню ситуації, адже «агресор» отримує увагу до себе.

Для профілактики булінгу я маю не так багато часу, як наприклад, в садочках чи школах. Там є можливість робити заняття з розвитку емпатії, емоційного інтелекту, екологічного вираження агресії. У мене заняття з англійської, 45 хвилин двічі на тиждень.

Періодично вчителька використовує  методику протидії булінгу:

  • антибулінгова вправа (нижче);
  • розмова із школярами про те, що таке булінг, чому це погано і чому про це обов’язково слід розповідати дорослим.

Антибулінгова вправа від Олени Жупанової:

Джерело: Особиста сторінка Олени Жупанової у Фейсбуці

Електронний ресурс: https://vseosvita.ua/news/bulinh-u-doshkilniat-i-v-pochatkovii-shkoli-4444.html

Адміністративні стягнення за булінг

булер адміністративне стягнення
штраф громадські роботи
будь-який учасник освітнього процесу 50–100 нмдг 20–40 год
повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення
100–200 нмдг 40–60 год
група осіб 100–200 нмдг 40–60 год
малолітні або неповнолітні особи віком 14–16 років 50–100 нмдг 20–40 год
повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення
100–200 нмдг 40–60 год

нмдг — неоподатковуваний мінімум доходів громадян (= 17 грн)

Зауважте!

Відповідальність нестиме також керівник закладу освіти, який не повідомить поліцію про випадки булінгу:

  • штраф 50–100 нмдг
  • або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 12% заробітку.

Учасники освітнього процесу

право обов’язок примітка
здобувачі освіти (учні)
·         захист під час освітнього процесу від булінгу (цькування)

·         отримання соціальних та психолого-педагогічних послуг як особа, яка постраждала від булінгу (цькування), стала його свідком або вчинила булінг (цькування)

·         повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком яких вони були особисто або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб ст. 53
педагогічні працівники (вчителі)
·         захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю ·         повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування) ст. 54
батьки
·         подавати керівництву або засновнику закладу освіти заяву про випадки булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу

·         вимагати повного та неупередженого розслідування випадків булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу

·         сприяти керівництву закладу освіти у проведенні розслідування щодо випадків булінгу (цькування)

·         виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти

ст. 55

 

 

Що таке «булінг» та чому про нього треба знати всім батькам: пояснюють у центрі соціальних служб

 

Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. Під терміном «булінг», пояснюють в Біляївському районному центру соціальних служб для сім’ї, молоді та дітей,  – це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.

Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.

Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.

 

Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу

 

  • Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні.
  • Вони не беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.
  • Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно.
  • Дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося — не можуть реалістичо пояснити.
  • Може почати говорити про те, що кине школу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні.
  • Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.
  • Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.
  • Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.
  • Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.

Скільки дітей страждають від булінгу

 

 

За статистикою, 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього. В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець».

У початковій школі діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути непривітними до інших. Щойно вчитель починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів — діти починають один одного травити. А справжній булінг почнеться у середній школі — з 10-11 років — вік входження у підліткову кризу.

Обов’язок шкільного психолога, вчителя — виявити лідера, схильного ініціювати цькування інших проводити, вести з ним дружні бесіди, виробляючи толерантність.

Чому діти стають жертвами булінгу

Психологи визначають декілька основних причин:

  • Занижена самооцінка.Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
  • Домашня атмосфера.Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти — нещасна, хвора, росте без батька…Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.
  • Атмосфера в класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

 

Булінг в цифрах

За дослідженнями UNISEF40% дітей ні з ким, зокрема і з батьками, не діляться своїми проблемами. Сором’язливі та спокійні діти стають жертвами булінгу вдвічі частіше за однолітків, які відкриті до спілкування. Більшість дітей ображають за те, що вони одягнуті не так, як інші, говорять або поводяться не так, як основна група.

44% дітей, якщо стають свідками булінгу, просто спостерігають, оскільки бояться за себе.

 

Що робити батькам

 

  • У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
  • Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
  • Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
  • Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
  • Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
  • Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).
  • Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.
  • Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
  • Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.
  • Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.
  • Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.
  • Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
  • Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
  • Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Як допомогти дитині-агресору

Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина — агресор, радимо:

  • Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що «всі так роблять», або «він заслуговує на це».
  • Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.
  • Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як «хлопчики завжди будуть хлопчиками» або «глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства».
  • Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
  • Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
  • Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.
  • Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв’язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
  • Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.
  • Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
  • Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

Чому важливо вчасно відреагувати

Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.

 

Ті, хто піддаються булінгу:

  • втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;
  • відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;
  • втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;
  • втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).

Ті, хто булять:

  • частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;
  • частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.

Ті, хто вимушені спостерігати:

  • часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;
  • потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.

Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.

Електронний ресурс: https://bilyayivka.city/read/card/3080/scho-take-buling-ta-chomu-pro-nogo-treba-znati-vsim-batkam-poyasnyuyut-u-centri-socialnih-sluzhb

 

 

Як захистити дитину від булінгу? – Консультує Міністр юстиції України

Насамперед  зауважу,  що  жодна дитина не може бути об’єктом незаконного посягання на її честь і гідність. Будь-яке насильство над дитиною переслідується законом.

У 2019 року вступили в силу норми закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», який визначає поняття булінгу.

Булінг – це  діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Які ознаки булінгу?

Типовими ознаками булінгу є:

  • систематичність (повторюваність) діяння;
  • наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі;
  • наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого».

Які  є види булінгу ?

Виділяють такі види булінгу:

  • фізичний(штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних пошкоджень);
  • психологічний(принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж);
  • економічний(крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей);
  • сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти);
  • кібербулінг(приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв).

Як відрізнити звичайний конфлікт від булінгу?

Не кожен конфлікт є булінгом. Цькування – це тривалі, повторювані дії, а одинична сутичка між учасниками таким не може вважатися. Крім того, ключовою ознакою саме булінгу є бажання завдати шкоди, принизити жертву.

Наприклад, якщо Вашу дитину штовхнули в школі без наміру завдати шкоди, це не є булінгом. Проте, якщо дитина регулярно навмисно фотографує однокласника чи однокласницю у роздягальні, а потім шантажує або поширює ці фото з метою приниження, це вважається булінгом.

Яка роль  відведена педагогічним працівникам у запобіганні та протидії булінгу?

Керівник закладу освіти зобов’язаний створити у закладі освіти безпечне освітнє середовище, вільне від насильства та булінгу. Крім того, керівник:

  • розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;
  • розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) та видає рішення про проведення розслідування;
  • вживає відповідних заходів реагування;
  • забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг учням, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);
  • повідомляє органам Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.

Крім того, Закон зобов’язує педагогічних працівників повідомляти керівників закладів освіти про виявлені факти булінгу (цькування) серед школярів.

Яка відповідальність за вчинення булінгу?

До прийняття змін до законів щодо протидії булінгу (цькуванню) відповідальності за його вчинення в Україні не існувало. З прийняттям нового закону було запроваджено адміністративну відповідальність за булінг. Відтепер вчинення булінгу (цькування) неповнолітньої чи малолітньої особи карається штрафом від 850 до 1700 грн або громадськими роботами від 20 до 40 годин.

Такі діяння, вчинені повторно протягом року після або групою осіб караються штрафом у розмірі від 1700 до 3400 грн або громадськими роботами на строк від 40 до 60 годин.

У разі вчинення булінгу (цькування) неповнолітніми до 16 років, відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них застосовуватимуть покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

Окремо передбачена відповідальність за приховування фактів булінгу (цькування). Якщо керівник закладу освіти не повідомить органи Національної поліції України про відомі йому випадки цькування серед учнів, до нього буде застосоване покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або виправних робіт до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

І насамкінець, хочу надати декілька порад, що робити якщо Ваша дитина стала жертвою булінгу:

  • Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти.
  • Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації.
  • Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона).
  • Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання.
  • Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може потребувати певного часу.
  • Якщо  вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – повідомте поліцію.

Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями?

Якщо у вас залишились питання з данного приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій Україні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

Електронний ресурс: http://golosgromadu.info/yak-zahystyty-dytynu-vid-bulingu-konsultuye-ministr-yustytsiyi-kirovogradshhyny/

 

 

 

 

 

           

8 отруйних рослин,

про які варто розповісти малюку

 

На вигляд – це нічим не примітні квіточки, але контакт з ними може мати глобальні наслідки. Пропонуємо дізнатися про 8 отруйних рослин, які розповсюджені на території України, аби уберегти своїх малюків.

Борщівник

Зовнішній вигляд: Рослина має високе стебло і велике листя. Може виростати до трьох метрів. Квіти білого або рожевого кольору, суцвіття у формі парасольки.

Де росте: Біля доріг, розташованих біля лісу. Також – на галявинах і пустирях.

Чим небезпечний: При контакті зі шкірою підвищує її чутливість до ультрафіолету, може викликати опік 1-3 ступеня. Наслідки відчутні не одразу – опіки проявляються через кілька годин після контакту. Якщо вже так вийшло, що дитина вирішила дослідити цю рослину і сік потрапив на шкіру, ретельно промийте її водою з милом і не з’являйтеся на сонці протягом двох днів.

Аконіт (Борець)

Зовнішній вигляд: Росте кущами. Має округле листя і квіти темно-синього або фіолетового кольору.

Де росте: На березі річок, гірських луках і навіть біля доріг. Головний критерій його розташування – вологий ґрунт.

Чим небезпечний: Містить отруйний алкалоїд – аконітин. При контакті зі шкірою викликає свербіж, а якщо аконіт виявиться в роті – не уникнути опіків і болю. Після контакту з рослиною швидко погіршується стан – спочатку частішає, а потім уповільнюється дихання, може бути запаморочення, параліч м’язів, зниження температури і озноб, мимовільне сечовипускання. Для летального результату достатньо всього двох міліграмів аконітину.

Блекота чорна

Зовнішній вигляд: Відрізняється дуже неприємним запахом. Але її плоди ву формі глечика можуть зацікавити малюка. Блекота виростає до півтора метра у висоту, має липке листя і великі квіти брудно-білого або жовтуватого кольору з ворсинками.

Де росте: Біля доріг або житлових будинків, на оброблюваних полях.

Чим небезпечна: Отруїтися цією рослиною можна, спробувавши насіння або молоді паростки. Ознаки отруєння з’являються вже через 10-20 хвилин. Пересихає в роті, починається хрипота, червоніє шкіра, збільшуються зіниці. При складних випадках дитина може втратити свідомість або навіть впасти в кому.

Беладонна

Зовнішній вигляд: Має високі стебла і багато відгалужень. Але найцікавішими для малюка будуть плоди. Вони схожі на маленькі ягоди вишні і навіть солодкі на смак.

Де росте: Любить букові, дубові та інші ліси. Зростає також на узліссях, біля річок.

Чим небезпечна: Перші ознаки отруєння з’являються протягом 20 хвилин. У людини хрипить голос, пересихає горло, частішає серцебиття, розширюються зіниці. Отруєння може мати летальні наслідки — від паралічу легенів або судинної недостатності.

Болиголов плямистий

Зовнішній вигляд: Листя молодої рослини схожі на моркву, петрушку або кріп, тому його можна не розпізнати. Суцвіття формою схоже на парасольку, і складається з безлічі дрібних квіток.

Де росте: На пустирях, біля доріг, на городах, лісових галявинах, луках. Можна його зустріти і на звалищах, і біля залізниць.

Чим небезпечний: Рослина може викликати головний біль і запаморочення. Також ознаками отруєння є підвищення тиску, прискорене серцебиття, нудота. Зіниці розширюються, шкіра блідне, ковтати стає складно, з’являються судоми і навіть висхідний параліч. Є ризик померти від задухи. А в результаті контакту зі шкірою з’являється дерматит.

 
Віх отруйний (Цикута)

Зовнішній вигляд: Має розгалуджене стебло, двопере і трьохпере листя. Влітку з’являються білі маленькі квіти, що утворюють парасольку.

Де росте: Любить вологий ґрунт. Росте на заплавних луках, біля річок та озер.

Чим небезпечний: Якщо віх потрапив в шлунок, протягом 20 хвилин виявляються перші ознаки отруєння – пронос і блювота. Також серед симптомів – підвищене слиновиділення, біль у животі і припадки, які можуть призвести до смерті.

Вовчі ягоди

Зовнішній вигляд: Невеликий чагарник. Квітки рослини мають зеленуватий або рожевий відтінок. Плоди — невеликого розміру і червоного кольору.

Де росте: У лісах, також використовується як декоративна рослина.

Чим небезпечний: Червоні плоди рослини дуже привабливі для дітей. Але всього кілька штук цих ягід можуть викликати летальний результат. Ознаки отруєння: блювота, судоми, біль у животі, сильне слиновиділення. Якщо ж дитина просто доторкнеться до листя рослини, на шкірі можуть виникнути опіки і пухирі.

Дурман звичайний

Зовнішній вигляд: Рослина має великі білі квіти у вигляді труб і велике листя.

Де росте: У сирих місцях, біля доріг, житлових будинків.

Чим небезпечний: Особливо отруйне насіння дурману. Отруєння можна виявити за такими ознаками: розширені зіниці, внутрішньоочний тиск, прискорене серцебиття, блювота, головний біль. Якщо після потрапляння рослини в шлунок дитини, вона вип’є води, в роті з’явиться неприємний смак.

Джерело: gazeta.uа.

 

                                    Оздоровлення та раціональне харчування вдома влітку

 

З настанням літньої пори року звичний життєвий устрій міняється, адже літо – це відпочинок, це дача, моря або річка, пляж і сонце, а разом з цим змінюється інтенсивність обмінних процесів, трансформуються смакові переваги, змінюється апетит. Діти починають відмовлятися від звичних обідів і вечерь, переходячи на більш легке харчування, а батьки починають хвилюватись – чи вистачає їх дитині з’їденого та випитого. Особливо чуттєвим постає питання харчування дітей перших трьох років, адже їх система їх травлення ще дуже чутлива до різких змін.

Ми пропонуємо декілька порад з організації харчування малюка влітку.

Влітку на нашому столі — усіляка літня смакота: овочі, ягоди, фрукти, наші і заморські, свіжа і така корисна зелень… Кожний батько, прагнучи взапас завітамінізу-вати свою дитину, не жаліє грошей на ці радощі. Все б нічого, але дитячі лікарі хапаються за голову: саме захворювання органів шлунково-кишкового тракту в дітей стають домінуючими. І літо в цьому теж винне. Чому? Спробуємо розібратися.

Гастроентерологи стверджують, що настання літа — це вже проблема. Причин цьому чимало, і одна з них — при високих температурах холодильні установки не завжди справляються зі своїми завданнями. Але ж якість і свіжість продуктів має величезне значення в системі здорового харчування, особливо дитячого.

Строк придатності

Всякий продукт повинен зберігатися тільки певний строк. Наприклад , приготували салат — одразу з’їли. Влітку не допускається зберігання салатів у холодильнику навіть протягом декількох годин.

Перш, ніж придбати продукти в супермаркеті, обов’язково перевірте строк придатності. Пам’ятайте, що молочні продукти повинні зберігатися в холодильних установках — навіть йогурти зі строком в один місяць. До речі, найчастіші отруєння саме через продукти, куплені в магазинах. Тому, відкривши вдома йогурт, придивіться якщо сироватка відділилася від згустку, або продукт перетворився в грудкувату масу — краще його не їсти.

ФРУКТИ-МИТИ ОБОВ’ЯЗКОВО!

Усі знають, що продукти, уживані в їжу, повинні бути добре вимиті. Тільки чи всі так роблять? Багато городян влітку відпочивають на дачах, де все росте на кущах. Ну як отут устежиш за трирічним малям, що прямо тут може поласувати ягідкою? І все-таки, бажано не допускати такого, а дітям пояснити, що ягоди можна їсти тільки після того, як їх гарненько вимиють. Саме в таких ситуаціях і відбувається зараження не тільки інфекційними захворюваннями, але й глистами і іншими паразитами. При поливанні плодоносних рослин часто використовуються органічні добрива, та і в землі можуть бути і навіть обов’язково є яйця глистів, цисти лямблій.

Сьогодні навіть дитина знає, що якість води, що біжить із крану, дуже низька. Тому, помивши фрукти проточною водою, сполосніть їх кип’яченою. Крім того, ті продукти, що росли в теплицях, гельмінтологи радять якийсь час потримати у воді, ледве підкисленій оцтом, тому, що тепличні овочі та фрукти найчастіше піддаються обробці органічними речовинами.

Відправляючись у відпустку, і діти, і батьки попадають в умови, зовсім для них не звичні: інший клімат, інша їжа, інша вода… Якщо дитина маленька, фахівці радять частину їжі брати з собою. Це можуть бути сухі адаптовані суміші, каші для дитячого харчування — їх можна готувати в будь-яких умовах, досить залити окропом або молоком. Після року підійдуть м’ясні й рибні консерви, баночки із фруктовим і овочевим пюре, соки. В готелі вас виручить шведський стіл. А до вечері можна замовити кухарю щось таке, що підходить саме для дитячого організму.

Сьогодні навіть маленькі діти мають серйозні порушення органів травлення. Правда, частіше це функціональні відхилення, а не серйозні захворювання — порушення ферментативної активності органів або моторної функції. Однак, якщо вчасно не усунути причини подібних відхилень, може сформуватися органічна патологія.

Фрукти, які ми купуємо в магазинах і на ринках, повинні піддаватися обробці обов’язково. Деякі з них треба не тільки мити, але й зрізати шкірочку — гарні блискучі яблучка швидше за все були оброблені речовинами, що містять віск або парафін (саме тому вони жирнуваті на дотик).

По хорошій погоді чому б не погуляти всією родиною по місту: поспілкуватися, подихати свіжим повітрям, отримати порцію вітаміну D, а як здолає голод — зайти в кафе? Тільки от кафе варто вибирати таке, де є спеціальне дитяче меню. До складу його входять страви, спеціально адаптовані для дітей. Єдине, страви ці, швидше за все, будуть готуватися з не дуже корисними для здоров’я добавками, на олії, у якій безліч насичених жирних кислот.

От що вже дійсно не варто, так це віддавати перевагу системі фаст-фуда (швидкого харчування), — це різні смажені пиріжки, гарячі бутерброди, розчинні супи, смаженя, газовані напої, м’яке морозиво… М’ясо в подібних закладах готується на дуже гарячому маслі — але ж його тривале нагрівання сприяє утворенню в ньому токсичних речовин і канцерогенів, які провокують онкологічні захворювання. Будь-які страви, приготовлені у фритюрі, містять багато жиру й викликають різкий викид жовчі і ферментів, що може призвести до спазму кишкового тракту. Лимонади виготовляються з ароматизаторів, смакових есенцій, барвників і великої кількості стислого вуглекислого газу, що теж зовсім не корисно для дитячого організму.

Аот у ресторанах ви можете замовити кашу, домашні пельмені, тушковане м’ясо в горшчику, тільки попросіть кухаря не класти туди спецій. В італійському ресторані замовте парову рибу. Універсальні варіанти — варена картопля, пюре, рис, парові овочі. Можна навіть замовити для дитини страву, скомбіновану з декількох гарнірів.

В літку до моря

Відправляючись у відпустку, і діти, і батьки попадають в умови, зовсім для них не звичні: інший клімат, інша їжа, інша вода… Якщо дитина маленька, фахівці радять частину їжі брати з собою. Це можуть бути сухі адаптовані суміші, каші для дитячого харчування — їх можна готувати в будь-яких умовах, досить залити окропом або молоком. Після року підійдуть м’ясні й рибні консерви, баночки із фруктовим і овочевим пюре, соки. В готелі вас виручить шведський стіл. А до вечері можна замовити кухарю щось таке, що підходить саме для дитячого організму.Часто батьки дають своїм малятам свіжі соки. Педіатри радять батькам взагалі не давати дітям такі напої. Тому що яблучна, молочна та оцтова кислоти є серйозний подразник для підшлункової залози. Для того, щоб сік добре засвоювався дитячим організмом, його необхідно розводити водою пополам. До того ж питний режим дитини повинен складатися не з одного тільки соку, треба давати стільки, скільки дозволено в даному віці. Трирічний карапуз може випити лише 200 гр соку за день, півторарічний — 100 — 120 гр, а якщо малюку сім місяців — давайте 80 гр. А в нас як буває? Батьки зовсім не обмежують малюка — він може й літр випити. І часто підшлункова залоза дитини не справляється. Це проявляється в періодичних болях, здутті живота, нудоті, блювоті.

На відпочинку також не бажано експерементувати, пробуючи невідомі фрукти.

Статки багатьох родин дозволяють батькам потурати дитячим капризам і, особливо, харчовим пристрастям. Очі розбігаються від продуктового достатку в супермаркетах. Саме тому хвороби травлення називають хворобами цивілізації. Тому навіть гарного і смачного треба в міру. Адже продукти, які ми вживаємо, містять велику кількість консервантів і синтетичних добавок. Організм дитини часом не справляється з подібним навантаженням.

Сьогодні навіть маленькі діти мають серйозні порушення органів травлення. Правда, частіше це функціональні відхилення, а не серйозні захворювання — порушення ферментативної активності органів або моторної функції. Однак, якщо вчасно не усунути причини подібних відхилень, може сформуватися органічна патологія.На те ми і цивілізовані люди, щоб раціонально організовувати своє життя.

 

Вибір дитячого садка: враховуємо всі моменти

Вибір дитячого саду для своєї дітвори – відповідальна місія. Часто батьки ставляться до цього моменту навіть з деяким трепетом, адже в житті їхньої дитини настає новий період: вона дорослішає, стає більш самостійною, віддаляється від батьків. Хочеться передати дитину в надійні руки, в той дитсадок, де вона буде в безпеці, де їй дадуть необхідний догляд і турботу, туди, де дитина буде вчитися і розвиватися.
З огляду на такі високі вимоги до дитсадка, батькам доводиться нелегко в пошуках підходящого закладу, адже це вимагає чималих витрат часу і сил.

Починаємо пошуки дитсадка завчасно

Звичайно, за законом вас зобов’язані записати і прийняти в найближчий державний дитячий сад, за яким закріплений ваш будинок, але на практиці буває по-різному. Тому пошуки (як державного, так і приватного) дитячого садка починайте заздалегідь.
Коли ви вже вивчили основну інформацію «заочно» і визначилися і закладом, варто поїхати в дитячий сад, оглянути його територію: наскільки вона упорядкована, охайна, чи є якісь пристосування для ігор, пісок в пісочницях. Скрупульозно огляньте все: наскільки добре захищена територія, чи відсутні дірки в паркані, чи прибирається сміття? Адже саме у дворі буде гуляти ваша дитина, і важливо, чи буде вона тут в цілковитій безпеці. Також охайність території може багато розповісти про сам заклад, його керівництво.
Огляньте сад всередині. Знову ж таки, наскільки тут чисто і затишно? Порівняйте стан коридорів і груп з кабінетом завідувача, чи не занадто сильний контраст? Таке порівняння може стати дуже інформативним для вас.
Обов’язково поцікавтеся про наявність додаткових занять, гуртків: іноземна мова, хореографія, гімнастика… Також, з’ясуйте, з якого віку приймають дітей.

Знайомство з вихователем

Зустріньтеся з майбутнім вихователем вашої дитини. Спробуйте завести розмову про його підопічних, як вихователь відгукується про них, про їхніх батьків. На зустріч з вихователем можна прийти разом з дитиною – так ви зможете поспостерігати, чи шукає вихователь контакту з вашим малюком, як реагує дитина. Вихователь – це не просто людина, яка буде піклуватися про вашу дитину, навчати її і виховувати, він також передає дітям свою життєву позицію, адже для малюків він є великим авторитетом.

«Екскурсії» в дитсадок

Ще до запису в садок приходьте з дитиною погуляти поруч або на територію самого дитячого садка. Таким чином, ваша дитина вже почне адаптуватися до нових умов, нової території, а ви зможете поспостерігати, наскільки дітям комфортно і затишно тут, як відбувається спілкування вихователів з дітьми, наскільки ретельне спостереження і т.д.  

Навчальні ігри для хлопчиків та дівчат

Всі батьки хочуть, щоб їхні діти були розумні, кмітливі, уважні. І рано чи пізно постає питання про те, які методики, ігри найкраще використовувати для розвитку улюбленого малюка. Скажемо відразу, їх існує величезна безліч, є маса літератури на цю тему. І я не хочу змагатися з експертами в цій темі. Та все ж хотілося б трохи розповісти Вам про захоплюючі для дитини вправи на розвиток мислення, пам’яті, уяви, уваги, мови і самоконтролю, які ви можете виконувати разом з дитиною в будь-який зручний час у ігровій формі.

Розвиток мислення з іграми

Приклади вправ на розвиток різних видів мислення:

1. Розподіл на групи. Дорослий називає слова, які можна віднести до різних груп. Наприклад: «Акула, лев, кішка, щука, слон, карась», дитина повинна назвати окремо групу тварин, окремо групу риб.

2. Рішення логічних задач. Наприклад, такої: «Дві дівчинки, Катя і Оля, малюють. Одна малює будиночок, а інша – замок. Оля малює замок. Що малює Катя?». Це один з найпростіших варіантів, в подальшому завдання можуть ускладнюватися. Для прикладу можна виділяти час на онлайн ігри для дівчат, за цим посиланням ви знайдете цікаві та навчальні ігри.

3. Ігри в «Холодно – гаряче». Дорослий ховає предмет, дитина повинна задавати питання так, щоб скоротити територію пошуку.

4. Гра «Захований предмет». Дорослий ховає або загадує предмет. А дитина повинна вгадати його, за допомогою навідних запитань. Починаючи від більш загальних і переходячи до більш конкретних.

5. Гра «Хто ким був?». Приклади: кішка була кошеням, півень – курчам, можливий і зворотний варіант «Хто ким буде?».

6. Розгадування загадок. Важливо, щоб дитина не просто запропонувала свою відповідь, але і обґрунтувала її.

Важливо розвивати такі розумові процеси, як синтез інформації, порівняння, класифікація, узагальнення, аналіз. Ось кілька вправ, які можуть вам допомогти в цьому:

Для розвитку здатності до узагальнення. Дорослий називає кілька предметів, а дитина повинна назвати їх одним словом. Наприклад: «Роза, лілія, ромашка, що це?». Для розвитку здатності до класифікації можна пограти з дитиною в гру «Їстівне – неїстівне». Для розвитку здатності до аналізу підійде така вправа. Дорослий описує різні властивості предмета, але не називає його, дитина повинна зрозуміти, про який предмет ідеться, і назвати його. Для розвитку здатності до порівняння предметів або явищ, дитині пропонують назвати, чим схожі два предмети і чим відрізняються.

Розвиток пам’яті

Починати вправи найкраще з розвитку у дитини здатності представляти зоровий образ, відповідний конкретному слову. Дитині дається папір і олівці, дорослий називає слова, які дитина повинна намалювати. Починають з простих слів: «квітка», «будинок», «кішка», поступово ускладнюючи завдання, з переходом на менш конкретні образи, наприклад: «ароматна квітка», «грайлива кішка», «затишний будинок».
Після того, як дитина навчиться довільно викликати зорові образи, у відповідь на словесні поняття, рекомендується перейти до вправ на концентрацію уваги. Запропонуйте дитині для запам’ятовування картки з рядами предметів. Перший етап – запам’ятовування окремих рядів, другий – запам’ятовування всіх рядів одночасно. Розвиток асоціативної пам’яті. Дорослий дає дитині кілька слів, які спочатку потрібно об’єднати в групи, а потім придумати історію, яка б їх пов’язувала. Після освоєння цієї вправи можна перейти до складнішого завдання: спробувати асоціативно об’єднати слова, які ніяк не пов’язані між собою, так звані «нелогічні асоціації», наприклад «сонце», «машина», «жираф». Для запам’ятовування текстів підійде наступна методика: текст розбивається на складові частини, складається план тексту, акцентується увага дитини на основних моментах, потім розглядаються його деталі. Заключний етап: обговорення особистих вражень дитини від тексту і відповіді на питання. Кілька ігор на розвиток пам’яті допоможуть зробити ваші заняття з дітьми більш цікавими і ефективними, дивіться корисні онлайн ігри на www.games-girll.com.

Гра «Фотоапарат». Дитині пропонується кілька карток з картинками, кожну з яких вона може розглядати протягом 30 секунд ( «фотографувати»), а потім повинна буде намалювати («зробити фотографії»).

Гра «Опиши предмет». Можна грати удвох, проводячи гру у формі змагання. Вибирається добре знайомий предмет, потім по черзі потрібно називати якісь відмінні властивості предмета. Виграє той, хто останнім називає якусь властивість.

Гра «Маріонетка». Дорослий — «ляльковод» — веде дитину, у якої зав’язані очі, в повній тиші по нескладному маршруту, потім дитина повинна повторити маршрут, самостійно пройшовши його з відкритими очима.

Всі ці ігри і вправи будуть ефективні, якщо дитина має можливість повноцінно відпочивати, займатися посильними фізичними навантаженнями, часто бувати на свіжому повітрі, правильно харчуватися.

Пам’ятайте, що починати тренувати пам’ять дитини потрібно не в школі, а в дошкільні роки, тоді навчання буде приносити задоволення і результат.

Розвиток уваги

Ось кілька ігор, які дозволять вам розвивати увагу дитини.

Гра «Вгадай слово». Грають кілька людей, один гравець виходить (ведучий), інші загадують слово. Це має бути іменник, наприклад слово «будинок», ведучий повинен його вгадати, за допомогою підказок, причому підказувати йому можуть тільки три людини, та й то не прямо, а опосередковано. Для того щоб вгадати першу букву, в нашому випадку – це буква «б», ті, хто підказує, називають кожен по слову, в якому є буква «б». Наприклад, один говорить «бабуся», другий «булка», а третій «корабель» — трохи зусиль, і перша буква вгадана. Потім переходять до наступної букви і так далі, поки не буде вгадано все слово.

Гра «Виключення». Дорослий називатиме, припустимо, рослини, дитина повинна уважно слухати, і як тільки серед рослин буде названо тварину, вона має підстрибнути.

Гра «Що змінилося?». Для гри необхідно 5-6 дітей. Вибирають одну дитину, вона «водить». Ведучий протягом 1 хвилини розглядає дітей, потім відвертається або виходить з кімнати. Хтось із дітей змінює щось в одязі, а ведучий повинен зрозуміти, що змінилося.

Гра «Цифри-фігури». Ця гра на вчить виконувати одночасно кілька справ. Дорослий називає кілька цифр (3-4) і при цьому показує картинки з геометричними фігурами. Дитина повинна запам’ятати і назвати і цифри, і фігури.

Щоб поліпшити концентрацію уваги можна виконувати різні завдання за наведеним зразком. Наприклад, домалювати візерунок. Початок візерунка дано як зразок, а всі компоненти візерунка повинні повторюватися.

Вправа на обсяг уваги. Дорослий дає дитині завдання малювати трикутники, а сам, коли дитина малює, плескає в долоні. Дитина повинна намалювати якомога більше трикутників і назвати кількість ударів. Добре розвивають увагу картинки, на яких потрібно знайти певну кількість відмінностей.

Кілька порад батькам: 

— Під час занять, то не будьте відстороненим глядачем, беріть активну участь в іграх, демонструйте свої емоції;

— Коли даєте інструкцію дитині, подбайте про те, щоб вона була конкретною, зрозумілою і послідовною;

— Завдання повинні підбиратися так, щоб дитині було цікаво, тобто вони повинні трохи перевершувати вміння дитини на даний момент;

— Не дорікайте дитину за неуважність і не порівнюйте її з іншими дітьми, а просто допоможіть їй розвинути власну увагу… і її успіхи вас здивують!

 

Чи варто відвідувати центр дитячого розвитку?

Сьогодні діти, йдучи до школи, вже повинні вміти писати, читати, а в деяких випадках ще й знати основи рахунку і англійської мови. Прагнучи все встигнути і виховати юного вундеркінда, багато молодих батьків вже з півтора-двох років починають активно відвідувати різноманітні секції, гуртки і дитячі центри раннього розвитку. Чи варто воно того і чи дійсно так потрібно навантажувати дитину з ранніх років? – Давайте обговоримо.

Серед усього розмаїття шкіл і центрів раннього розвитку можна без зусиль знайти місце, де ви і ваша дитина почуватиметься відмінно. Інше питання в педагогічному і психологічному підході, але тут вже вибирати вам, що більше подобається – щоб вашому чаду допомогли розкрити певні таланти або просто різнобічний розвиток всіх навичок.

Центри розвитку дитини міста Вінниці:

Дошколярик

Телевізія

Дивосвіт

Веселка

Смайл

та багато інших…

Там в теплій дружній атмосфері ваш малюк навчиться малювати, побіжно розмовляти на декількох мовах, розбиратися в музиці і багато іншого. Та все ж, наскільки все це потрібно сучасній дитині?
Знаю, ми росли в інший час, і наше дитинство було яскравим, цікавим, наповненим іграми з однолітками у дворі і лише у вихідні з ранку диснеївськими мультиками. Дитинство наших батьків і зовсім було позбавлена необхідності з раннього віку вчити іноземні мови та інше. Це і є основною причиною, чому багато батьків ставляться настільки скептично до центрів раннього розвитку. Проте вони дійсно можуть бути дуже корисні. Як підтвердження, можете запитати будь-яку молоду маму – чи пошкодували вони хоч раз, що вирішили-таки відвідувати такого роду заняття? Відповідь буде однозначною – звичайно, ні. І знаєте чому?

Будь-які заняття в групі однолітків, будь то садок, спортивна секція або заняття в центрі, допомагають дитині простіше справлятися з соціальною адаптацією. Так, починаючи відвідувати центр раннього розвитку з 1,5-2 років, до моменту навіть походу в садок ваша дитина вже буде простіше адаптуватися до нових незнайомих місць.
З іншого боку, як зазначають самі матусі, творчі заняття з пластиліном, фарбами, глиною, горохом, квасолею та іншими предметами в домашніх умовах іншим разом можуть вас вивести з себе, особливо якщо дитина випадково заляпає стіну, упустить шматочок пластиліну на килим або розсипе горох по всій підлозі. Тому іноді мимоволі доводиться обмежувати дитину в інструментах для творчості. Але ж такі заняття регулярно проводяться і в дитячому центрі, де дитина може вдосталь награтися, помалювати і спробувати створити щось, при цьому ані вам, ані вашому малюку не доведеться переживати, якщо раптом він випадково перекине щось.
Ще один факт на користь відвідування дитячого центру – це розширення власного погляду. Коли ви цілими днями в чотирьох стінах перебуваєте разом зі своєю дитиною, ви можете багато чого не помічати. Відвідуючи подібні місця, у вас з’являється чудова можливість поглянути на взаємини мами і дитини зі сторони, і напевно в інших ви помітите чимало неприємних моментів, якими, можливо, і самі іноді грішите. Це відмінний спосіб переглянути власні методи виховання і зробити ваші взаємини з крихіткою більш гармонійними.
Важливу роль відіграє тут і психологічний фактор для самих матусь, адже давайте зізнаємося собі чесно – сидячи в декреті, соціалізація потрібна вам не менше, ніж вашому малюкові. З цієї причини багато хто прагне якомога раніше вийти з декрету і повернутися в улюблений робочий колектив, де можна обговорити будь-які новини і де неодмінно оцінять нову сукню. А відвідуючи заняття в дитячому центрі, ви також отримуєте можливість поговорити з такими ж матусями, як і ви, обговорити проблеми та обмінятися досвідом.
І це ми ще навіть не обговорили питання про те, скільки користі для всебічного і цілісного розвитку малюка можуть принести такі заняття. Якщо ви все ще замислюєтеся – а чи варто воно того? Звичайно, варто! До того ж, дуже скоро ви побачите самі, що цих 2-3 разів на тиждень по годині, проведених в центрі, ваша дитина завжди чекатиме з нетерпінням.

Навіщо вчити англійську дітям

У наш час без знань хоча б англійської мови розраховувати на хорошу роботу або успіх навряд чи варто. Саме тому питання про те, чи потрібно вчити дитині англійську мову, коли краще почати, і як це правильно робити, турбує багатьох батьків. Відповіді на всі ці запитання ви знайдете в цій статті.

Отже, чи потрібна дітям іноземна мова? Звичайно, потрібна, якщо ви хочете, щоб ваш малюк в майбутньому міг отримати престижну роботу. При цьому організувати навчання можна як самостійно вдома, якщо ви самі досить добре володієте англійською мовою, або пошукати спеціальну школу, де вашого малюка чекає маса нових цікавих відкриттів, заняття в ігровій формі і море захоплюючих програм.

З питанням, навіщо потрібно знання іноземної мови, все більш-менш зрозуміло, але тут у багатьох молодих батьків виникає інше – навіщо позбавляти дитину дитинства і навантажувати додатковими курсами, якщо іноземна мова їй знадобиться здебільшого лише в дорослому житті? Чому починати вивчення англійської мови краще з дитинства? На це є цілий ряд причин:

— По-перше, в ранньому віці у дітей активно збільшується обсяг мозку, завдяки чому все нове легко і швидко запам’ятовується на все життя, і краще, щоб ваша дитина запам’ятала корисні фрази і висловлювання іноземною мовою, ніж порожню інформацію з телебачення чи інтернету;

— По-друге, дітей куди простіше мотивувати, їм і так все навколо цікаво, і якщо підібрати цікаві курси, то ваша дитина буде сама з нетерпінням чекати чергового заняття;

— По-третє, вчити будь-які іноземні мови простіше в дитинстві – діти не аналізують структуру мови, вони позбавлені комплексів і страхів з приводу того, що щось може не вийти, вони просто як губки вбирають все, що притягує їхню увагу на емоційному рівні.

Також, психологами, які проводили дослідження в питанні про те, чи варто дітям з раннього віку вивчати іноземну мову, і як це впливає на розвиток дитини, вдалося з’ясувати, що:

— Діти, які вивчають дві мови, краще здатні контролювати і стежити за ходом думок;

— Двомовні діти здатні приймати більш зважені рішення;

— Діти, які вивчають дві мови, більш товариські і соціально адаптовані.

До того ж, люди, які знають дві і більше мов, рідше страждають недоумством, вони більш інтелектуально розвинені, цілеспрямовані, легше добиваються своїх цілей, і на додаток до всього рідше страждають від депресії.

Бажаєте своїй дитині щасливого майбутнього? Тоді починайте вчити англійську разом з малюком вже зараз, і завтра він вам скаже величезне «спасибі»!